Елена Андрис (Ёлкина),
г. Саратов, Россия
Доброго времени суток! Меня зовут Елена Андрис (Ёлкина).
Буду рада, если Вы найдете созвучное Вашему сердцу среди тех стихов, которые пришли в этот мир через меня...
Группы и каналы, через которые я делюсь с другими этими стихами и всем тем, что близко моему сердцу:
СЛОВО НАДЕЖДЫ. Исследователи Библии.
Христианство в простоте и свободе Христовой. От сердца к сердцу.
По принципу "даром получили-даром давайте" (Матфея 10:8).
в Youtube: https://www.youtube.com/@Slovonadezhdy_IB
ВКонтакте (VK): https://vk.com/slovonadezhdy_IBв Rutube: https://rutube.ru/channel/25028684
в Telegram: https://t.me/Slovonadezhdy_IB
в Одноклассниках (ОК): https://ok.ru/group/70000014684603
в Дзен: https://dzen.ru/slovonadezhdy_ib
в Rutube: https://rutube.ru/channel/25028684
в Платформа: https://plvideo.ru/@Slovonadezhdy_IB
в Tiktok: tiktok.com/@slovonadezhdy_ib
в Yappy: https://yappy.media/n/slovonadezhdy_ib
в Likee: https://l.likee.video/p/AVg8UB
в Livejournal (ЖЖ): https://slovonadezhdyib.livejournal.com
Прочитано 7599 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
