Я падаю без сил у Твоего порога,
Изнемогла в пути, что трудно и дышать..
О, как же тяжела к Тебе, Господь, дорога!
И не подняться мне, чтоб в двери постучать!
Самой уже не встать , но твердо уповаю,
Услышишь Ты мой стон и двери отворишь..
-Входи , дитя, в мой дом,твои грехи прощаю..
По вере и делам меня вознаградишь..
Но не хватает сил до двери дотянуться!
Так тяжелы грехи , душа моя впотьмах..
Услышь меня,Господь!Из сердца слезы льются..
Я у Твоих дверей с молитвой на устах...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
