Я как всегда пишу тебе, моя родная
Чтоб проявить внимание и тепло
Что бы в осеннюю прохладную погоду
На сердце стало легче-отлегло.
Хочу, что бы улыбка засияла
В твоих усталых любящих глазах
И медленно по носику скользнула
И очутилась на твоих устах.
Под ножки, что в дороге утомились
Я облачко, словно перину постелю
И нежным лучиком от Божьего светила
Я ранки все твои перевяжу
А вечером, подушечку поправлю
Спать уложу и тихо помолюсь
Молитвой за любимую сестричку
Я с нашим Господом в едино съеденюсь.
Ты отдохни немножко, завтра снова
Нам в бой идти и надо побеждать
Спокойной доброй ночи, дорогая
Да не устанет нас Господь учить и наставлять.
Комментарий автора: не удивляйтесь, что так много маленьких стихов с добрым утром.
Сейчас, когда так много болеют сестер, Господь побуждает подкрепить этими стихами.
Слава Господу за Его великую милость и любовь
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
